Моє кредо

Щоб побачити веселку,

треба пережити дощ!

Щоб доторкнутися до троянди,

треба відчути біль від її колючок

 на своїх долонях!

Щоб побачити результати своєї праці, треба вірити в себе, в дитину та в науку

і просто знати, що всьому свій час …

Перед кожним з нас постає вибір… Починаючи з дитинства. Спочатку все досить просто: ми вибираємо цукерку, іграшку чи домашнюю тваринку.

З роками вибір дещо ускладнюється: ми обираємо з ким дружити, кого слухати і що роботи. В цей час ми закінчуємо початкову, середню і старшу школи, а потім перед нами постає вибір…вибір професії. З цим буде пов’язане наше подальше життя.

         Я ніколи не жалкувала, що обрала професію вчителя. Були складнощі, тривоги, але поруч були діти з якими  забувала про все й намагалась віддати всю себе до останку… В школі я працюю вже 7 років. І дехто скаже, що це замало, щоб зрозуміти. Я впевнена, що без МОЇХ дітей, МОЄЇ школи та МОЇХ вчителів моє життя набуло зовсім інакшого сенсу…

         Все, що з нами трапляється – залежить від нас!

         Для чого створила цей блог? Хотілося б поділитися тим, що я роблю. Буду щиро рада, якщо для когось ці матеріали будуть корисні!

Ще давні римляни вважали, що вчитися гірко, а знати солодко. Але навіщо навчатися з гіркими та марними слізьми тому, чому можна вивчитися з посмішкою?

         Якщо цікаво побудувати урок, то корінь науки може змінити свій смак і навіть викликати у дітей здоровий апетит. Самовпевнено? Але ж це тільки спроба...
         На своїх уроках хотілося б побачити здивування, азарт,зацікавленість в очах дітей. Ми прекрасно розуміємо, що те, що ми вивчаємо з задоволенням – забути не зможемо! То ж радості, творчої наснаги та задоволення від своєї праці!!!